Різьблення по дереву. Поробки

З давніх часів в Україні займалися різьбленням по дереву. Історія

художніх робіт з обробки деревини не менш давня, ніж історія народних

ремесел. У Стародавній Русі слово «тесляр» означало «майстер з’єднувати і

обробляти окремі частини дерева ». Тесляр він же й будівельник, і художник.

Одвічна краса природи втілювалась у народному мистецтві дерев’яних справ

майстрів. Протягом багатьох років людина широко використовуючи для своїх

потреб цей природний матеріал, поступово вивчала різноманітні породи дерев,

їхні властивості, набувала практичних навичок, відточувала майстерність в

обробці деревини. Прикладом глибокого знання властивостей деревини й

засобів її обробки є українська народна архітектура, побутові та декоративні

предмети з дерева. У музеях України зберігаються численні речі хатнього

вжитку, оздобленні геометричним або рослинним орнаментом: скриньки,

столи, миски, різноманітний дерев’яний посуд, форми для пряників, рублі,

прачі, частини ткацького верстака, а також сільськогосподарський реманент –

візки, ярма тощо. Ці пам’ятки народного мистецтва засвідчують тривалий

історичний шлях розвитку народного різьбярства. Різьблення по дереву — це

мистецтво, яким славилися стародавні слов'яни ще в 11 столітті. Проте саме

мистецтво виникло набагато раніше.

Різьбленням прикрашалися трони єгипетських фараонів, вікінги гойдали своїх дітей в різьблених колисках, у Франції різьблення по дереву стало невід'ємною частиною бароко. Збереглися

до наших часів нечисленні зразки об'ємної української народної скульптури 18-

19 століття. Головне зображення — розп'яття, фігури святих.

У Центральній та Східній Україні, де здавна було розвинуте різьбярство,

зразків народної скульптури 17-19 ст. збереглося дуже мало. Тут переважали

вироби побутового призначення, окремі деталі яких можна віднести до

народної скульптури — це закінчення ковшів, черпаків, ложок, стовпців воріт.

Елементи цих виробів часто мали зооморфні або фітоморфні мотиви і

відрізнялися дуже узагальненим, без зайвих деталей, характером. На початку 20

ст. в Україні вирізьблювали фігурні та прикрашені барельєфами вулики.

Тематика зображень на них, мотиви декору були світськими і культовими. У

південній та лісостеповій частині України зустрічалися вулики-довбанки у

вигляді ведмедя, голови козака з оселедцем або цілої сидячої постаті. У 18-

19 ст. різьблення в Україні досягло найвищого рівня. Різьбленням оздоблювали

деталі будівель — одвірки, сволоки, балки, наличники, піддашні дошки,

горішні вікна. В інтер'єрі житла різьбленням прикрашали віконниці, одвірки,

полички, мисники. Особливу увагу різьбярі приділяли сволоку, який займав

більше місця в інтер'єрі. Часто його оздоблювали плосковиїмчастим

різьбленням з мотивами розеток, кіл, смужок, ламаних ліній, бокові частини

іноді профілювали крученим орнаментом. Традиція оздоблення сволоків існує в

народному будівництві досі.

Майстри щедро оздоблювали різьбленням предмети побутового і господарського призначення. Скрині, столи, ліжка, миски, тарілки прикрашались орнаментальним різьбленням. Майстри-різьбярі оздоблювали різьбленням дерев'яні цвинтарні та придорожні хрести, що

споруджувалися на роздоріжжях, перехрестях шляхів, коло церков і криниць.

До наших часів збереглися унікальні зразки різьблених виробів — чумацьких

маж, саней, різного хатнього начиння, предметів домашнього вжитку.